ACIS

 

список статей

Автор (источник): BIN-DIG Diggers Crew
Опубликовано: 2006-10-20

Дата похода: 06.08.2006

 

Колектор Сирцю
 

 

Склад: DeVill, nA[0]

Вилазка до колектору Сирця не була якось попередньо запланована командою. Відбувалась вона на наступний день після дослідження притоки Либіді та самого басейну Либіді, про що вже є відповідний звіт. Коли nA[0] прийшов додому після тих вилазок, він, ледве встигнувши роздягнутись, вже сидів за ноутом і видивлявся на KyivMap можливість здійснення нових дігів (велика подяка розробникам мапи - постарались). Просто інколи мапа може дещо таки сказати навіть про то, що на ній безпосередньо не позначено, тобто певну потаємну інформацію про дива Нижнього Світу та містки, по яким можна в нього потрапити. І мапа таки сказала своє вагоме слово. Рапто я помітив, як на перетині Ольжича та Сирецької синя лінія Сирцю уривається і продовжується аж за 2.6 км, а надалі вже тече явно і настільки ж явно втікає до Кирилівського озера - одного з Опеченських озер. На мене з гуркітом спустилось прояснення - це ж матеріал для нового дігу! Ось він - вхід до нового для БІН-ДІГу русла підземної ріки. Втому зняло як рукою, тепер треба було все перевірити. Практично моментально зібравшись, я вирушив на пошуки порталу в реалі. Зійшов на Дорогожичах, далі по Олени Теліги, ліворуч по Ольжича до мосту. Місце, потрібно сказати, гибле й сире, в такому я б не жив. Але там десь був портал до Світу Нижнього, в якому просто має все бути інакше, в якому течуть лагідні підземні ріки й дивовижні водоспади, а зі стелі спускаються найгарніші в світі білі й бурі сталактити. Такі картини вже малювались у мене в мозку, коли я таки знайшов, як я гадав, вхід до колектору Сирцю. Те, що я сплутав із входом, виявилось просто звичайним тунелем під мостом, але я не міг того бачити, бо вже був вечір, зійшли перші зорі, та й кут огляду не дозволяв зазирнути далі. На радощах продзвонив команді, відгукнувся і підтвердив бажання піти на завтра в діг лише Віл (aka DeVill).
Наступний ранок. Домовились зустрітись на 9 біля виходу з Дорогожичів. Здибались, пішли, йдемо... Йти далеко, нарешті спускаємося під міст. Поруч якийсь ймовірно туристичний об"єкт, в якому ймовірно заникався сторож, бо лампа освітлення врубилась як тільки ми підійшли ближче. Яким же було наше розчарування, коли те, що ми цілком справедливо вважали справжнім порталом, закінчувалось одразу ж за мостом (також цілком справедливо) через лічені 20 метрів. Отже це ще був не вхід, це ми вже зрозуміли. Мене вже трохи почали долати певні сумніви щодо факту самого існування такого явища як колектор Сирцю. Але після спільного консиліуму було вирішено продовжити дослідження ріки ділі по течії (а раптом Щось). І це Щось таки трапилось - вже за сотню метрів було знайдено дуже гарний водоспад, за яким рівень Сирцю суттєво знижувався і він знову переходив у беттонний тунель. Спустились до водоспаду, насолодились цим неймовірним видовищем. Раптом Віл вказав рукою далі по течії - там, зовсім близько Сирець вступав у обійми Землі. Вах! Ось він - вхід. Склепіння було високим і чимось передвіщало чудовий діг. Найцікавіше трапилось, коли ми розпочали процес інсталяції - одразу ж за міні-водоспадом, яким починався колектор, глибина сягала нам по груди. За допомогою спеціального щупа, який одразу ж було змайстровано нашвидкоруч, було вияснено, що далі ситуація з глибочезною підлогою лише отримала своє логічне продовження і глибина вже була нам по підборіддя, сягаючи подекуди 2 метрів. Віл пішов у розвідку. Знайшовши кочку нижче рівня води праворуч від входу, раптом було знайдено щось на кшталт шпали, яка розташовувалась на відстані 30 см від поверхні та по якій вже далі можна було цілком просуватись, хоча й дуже обережно, щоб випадково не звалитись у кількаметрову прірву, що була зовсім поруч. Варто було лишень поставити ногу не туди, куди потрібно, і ця діра могла поглинути. Ну що ж - максимум, чим такий розвиток подій нам загрожував - це повністю мокрий одяг та букет гострих відчуттів (які, як казав "Проффессор" у концептуальному для дігерів фільмі "Штольня", він нам гарантує). Тож було прихований хідник було знайдено, отже можна було вирушати далі - на пошуки скарбів Нижнього Світу. По черзі перебрались на мілину, підчас тримаючись однією рукою за підводну кочку, а іншою - за виступ в стіні. Надалі мілина стала перманентною, хоча все ж води було досить багато - вона сягала нам по кісточки. Постійно стикались із грубим сміттям - такі собі уламки піратських шхун і менших байдарок, яких внаслідок дії стихій упродовж років приганяла і залишала на вічний спочинок у цій мілині вода Сирцю. Там, де бетонований тунель перетворився на старіший і цікавіший - цегляний, було знайдено також вузький бічний хід ліворуч від основного, який був у відверто аварійному стані, неприховано підпертий звідусіль дошками та стовбами. Його дослідження було перенесено на потім. Поки всі сили було покладено на проходження основної гілки. Раптом на шляху замайорів силует чи то привида, чи то капронового лантуха, який досить вдало грав привида, звисаючи зі стелі. Привид виявився нешкідливим. Проминувши його, пішли далі. Тут і почалися дива. Колектор перетворився на дерев"яний - просмолені дошки досі тримались, витримуючи напір стихій у найсильніші і страшні для дігерів зливи, які з непідробною шаленістю несли потоки старої, але ще повної сил води, по цим давнім відрізкам колектора. Можна було тільки уявляти собі, що в такі миті творилось тут. Адже нами було беззаперечно досліджено, що навіть у значно вищих цегляних секціях вода сягала стелі, судячи по відмітинам зі звисаючого сміття. Що вже й говорити про значно вужчий дерев"яний колектор, який, до того ж, ще й був у аварійному стані. А погода помітно псувалась - це ми бачили ще коли входили в портал - небо почало затягувати довжелезними сіруватими хмарами і не було на то ради. На той час мілина вже помітно закінчувалась і ми знову йшли по пояс у воді. Вдалині світлом ліхтариків було вияснено, що аццька дерев"яна дренажка таки знову переходила під цегельні зводи. Але на тому було вирішено залишити таємницю Сирця так і не розгаданою до свого завершального кінця - у Віла були нагальні справи поза межами Нижнього Світу, та й у погоди здається також була своя невідкладна справа, а саме - напустити скоріше дощ на Світ Горішній. Отже Сирець - далі буде ... А нинішній діг виявився багатим на несподіванки та чудові відчуття.

Бетмен буде летіти!
BIN-DIG Diggers Crew
6 серпня 2006 р.

 

 
 Комментарии
Ы:))) | 01.05.2007 23:20    
ви молодці!!!!Ви захопили мене розповіддю!! Наступного разу візьміть мене з собою!

 
Nothing | 19.06.2009 05:17    
сырец не существует - антипалево
 
andreu | 04.01.2016 19:33    
Хтось щось чув про цю команду? Є з кимось контакт з них?
 

 

 

Добавление комментариев доступно только зарегистрированным пользователям!

 

 

   Copyright © 2001-2016 ACIS