ACIS

 

список статей

Автор (источник): СN
Опубликовано: 2006-12-18

Дата похода:

 

Здвиж-земля пагорбів київських
 

 


Журнал "Надзвичайна ситуація"
№ 11 (109), листопад 2006 рiк

Те явище, яке сьогодні ми називаємо грунтовими зсувами і, часом, оповзнями, за давніх літописних часів іменувалося здвиж-землею. Уміли-таки наші пращури давати не тільки точні, а й красиві назви!

У Києві правобережному здвиж-землі не бракує. І закріпити її намагались оддавна. Закріпляли деревонасадженням. А починаючи з середньовіччя — вдавалися й до інженерних вирішень проблеми: будівництва протизсувних споруд.

Либонь, першою задокументованою згадкою про боротьбу зі зсувними явищами в Києві є звернення в 1685 році архімандрита Печерського монастиря В. Ясинського до генерала П. Гордона, де святий отець просить владника розробити заходи з запобігання "обвалу пагорба, на котрому стоїть церква коло самого входу в печери".

А 1761 року у місті Києві було засновано "особливу контору для складання пропозицій стосовно найбільш надійного закріплення нетвердого берега Дніпра, безперестанно розмиваного знизу плином Дніпра і зверху стікаючими з гір струмками талої та дощової води". Відтоді боротьба зі зсувними явищами в Києві проводиться, так би мовити, на державному рівні.

У ХІХ столітті запобігали грунтовим зсувам тим, що влаштовували дренажні колодязі та, на різних глибинах, підземні водозбірні галереї, що мали дерев'яні кріплення. Вони проіснували до середини минулого століття.

Етапним у боротьбі з грунтовими зсувами київського правобережжя став 1934 рік, коли в столиці України постала спецорганізація, названа "Гідротехконторою". Саме вона розробила першу Генеральну схему протизсувних заходів у місті Києві, запровадила замість дерев'яних кріплень залізобетонні, встановила постійний нагляд за поведінкою пагорбових ґгрунтів.

У роки німецько-фашистської окупації Києва боротьба з оповзневими явищами призупинилася, що, вочевидь же, негативно позначилося на Дніпровому крутобережжі і взагалі на стані території міста.

Лише 19 вересня 1945 року "Гідротехконтора" відновила свою діяльність, одначе в дещо зміненому організаційно вигляді. Річ у тому, що виконком Київської міської ради депутатів трудящих прийняв ухвалу № 1087, згідно з якою "Гдротехконтора" перетворювалася на Спеціалізоване управління протизсувних підземних робіт (СУППР). У квітні 1969 року СУППР употужнили тим, що в його складі було створено ремонтно-будівельне управління, а ще по десяти роках — управління механізації будівництва, яке 1990 року реорганізувалося на спеціалізоване управління механізації і автотранспорту.

Таким чином, у Києві виникла потужна спеціалізована організація, яка може виконувати і виконує практично всі види робіт з інженерного захисту території та об'єктів від зсувів, а також роботи з технічної експлуатації, поточного і капітального ремонтів протизсувних гідротехнічних споруд.

Нагляд за станом зсувної території, а також за будівництвом на зсувонебезпечних ділянках міста здійснюється відділом головного геолога Спецуправління протизсувних підземних робіт.

Окрім проведення систематичного візуального контролю, на найбільш небезпечних ділянках міста встановлено репери та влаштовані спостережні свердловини. За допомогою високоточного приладу фірми "Телемак" фахівці спецуправління визначають місця глибинних деформацій і прогнозують подальший розвиток зсувних процесів, що уможливлює своєчасно вжити необхідних заходів і не допустити катастрофічного розвитку зсувів.

Глибина спостережних свердловин сягає двадцяти метрів. У ті свердловили опущено алюмінієві профільні труби, а вже до них спускається прилад-інклінометр — саме він фіксує на якій глибині та в який бік відбувається деформація труби і, відповідно, схилу пагорба.

Я поцікавився в інженера-геолога СУППРу Валентина Кульчицького, скільки на сьогодні таких свердловин у Києві і де їх установлено.

— О, дуже багато. Важко навіть сказати скільки, — сказав він. — А розміщено їх головним чином біля схилів парку Слави, на Володимирський гірці, Аскольдовій могилі, навколо Маріїнського палацу та в інших місцях київського правобережжя.

Коли мова зайшла про те, яка ж проблема викликає найбільше занепокоєння у працівників СУППРу, то такою було названо "біду" не тільки столичного міста, а й усієї території України — посилення процесів підтоплення та пов'язаних з ними небезпечних геологічних явищ (активізації зсувів, ерозії, просідання лесових та лесоподібних ґгрунтів). Тому існуючі дренажні системи, особливо дренажі глибокого закладання, працюють з великим навантаженням.

Оскільки будівництво дренажних протизсувних систем у місті Києві триває понад 300 років, то в процесі їх експлуатації виникає необхідність вирішувати також проблеми кальматації, тобто втрати фільтруючої здатності через кристалізовані нарости, проблеми засолення, утворення підземних порожнин і розущільнювання ґгрунтів у зоні прокладання дренажних систем.

Спецуправління запропоновано в рамках співробітництва Київдержадміністрації з Національною Академією наук України провести аналіз стану й ефективності роботи протизсувних дренажних систем та галерей на схилах Дніпра в межах м. Києва, а також розробити заходи щодо підвищення протизсувної ефективності дренажів з використанням новітніх технологій та матеріалів.

В офісі СУППРу, що міститься біля заводу "Арсенал" у провулку Інженерному, 4-а, висить чи не на цілу стіну карта тієї частини Києва, де означено 182 км дренажно-штольневих систем, дренажних водозливів та лотків, дренажних і спостережних колодязів, свердловин тощо. Одні тільки підземні галереї тягнуться суцільним, густо поплетеним, схожим на мережу кровоносних судин людини, масивом від Республіканського ботанічного саду ім. М. Гришка і аж до подільської Поштової площі. Це, умовно кажучи, Придніпровська оповзнева зона, куди входять правий, корінний схил долини Дніпра, прилеглі ділянки ярів та балок. А ще ж є і власне Міська зона, переважно схили річки Либідь. Обидві зони — це, не мало й не багато, чотири тисячі гектарів території.

Прикладом систематичного послідовного підходу до закріплення зсувних територій може служити район дніпровських схилів, що, як відомо, входить до центрального ядра міста і його поступове освоєння та благоустрій — пов'язані з історичним розвитком Києва. У цьому місці Хрещатицьким яром проходила Стара (Печерська) дорога з Подолу на Печерськ, головна до прорізки в 1707-1711 рр. Володимирського узвозу.

У 1848 р. почалися роботи з благоустрою Набережного шосе і реконструкції Михайлівської (з 1853 р. — Володимирської) гори. Прокладення в 40-50 рр. ХІХ століття Набережного шосе вздовж Дніпра стало значним фактором у забезпеченні загальної стійкості схилу. Залізниця, що зв'язувала Поділ з Дарницею, а в подальшому її заміна на трамвайну колію, покладену по контрбанкету, — значною мірою закріпили підніжжя схилу.

1849 року на Володимирській гірці було сплановано тераси. 23 вересня 1853 р. відкрито пам'ятник Святому Рівноапостольному князю Володимиру. А в 1869 р. закінчено планування саду.

В 20-30 роки ХХ століття продовжувалися роботи по проходці штолень глибокого закладання для дренування харківського водоносного горизонту.


У 1935–1938 рр. будівництвом капітальної гранітної набережної завершено закріплення нижньої частини схилів. Гранітна набережна, побудована як елемент міського благоустрою, виконує також протизсувні функції, захищаючи берегову лінію і підніжжя схилу від розмивів.

Черговою позитивною зміною в системі "схил-стійкість-протизсувні споруди" стало прокладання в 1940 році Паркової дороги, що значно вдосконалило поверхневий водовідвід. У середній частині схилу в 50-ті роки була прокладена доріжка, що названа "фестивальною" (наближався Всесвітній фестиваль молоді) з системою підпірних стін і водовідводу.

У 1982 році на краю плато Печерського парку зведено монумент "Возз'єднання України з Росією". При цьому основний оглядовий майданчик був збудований на буронабивних палях глибиною до 15 м. У зв'язку зі зсувом, що стався у жовтні 1995 р., нижче монумента були змуровані дві підпірні стіни стовпової конструкції глибиною 8-12 м.

Безумовний позитивний фактор у забезпеченні загальної стійкості схилу, який важко оцінити у кількісних показниках, є агролісомеліоративні заходи, що здійснювалися головним чином у повоєнний час. Фотографії більш раніших років свідчать про практично повну відсутність зелених насаджень через вирубування їх на дрова та випас кіз.

Цей короткий перелік освоєння та благоустрою району, інженерного протизсувного захисту парку — показує його визначну роль у житті міста. Безперечно, він є одним з найважливіших пам'яток ландшафтного, паркового та історичного минулого міста.

Рельєф територій Києва — складний, з перепадом позначок 50—106 метрів над базисом ерозії. 2001 року Спеціалізоване управління протизсувних підземних робіт створило науково вивірену "Карту-схему зсувних процесів у місті Києві з виділенням небезпечних ділянок". Зайво казати, що цей ґгрунтовний, у прямому й переносному смислі слова, багатосторінковий документ призначений для суто службового використання й не підлягає розмноженню чи копіюванню.

Ми надали інженерним службам Київради перелік зсувонебезпечних вулиць міста, — говорять у СУППРі, — і якщо до нас направляють майбутніх забудовників по висновки про можливість відведення тамтешніх ділянок під будівництво, — то ми такі висновки надаємо, а потім контролюємо додержання там спеціального протизсувного режиму. Кожен проект нового будівництва чи реконструкції існуючих будівель на зсувних та зсувонебезпечних ділянках вулиць неодмінно погоджується із нашим спецуправлінням.

Зараз на території київської здвиж-землі близько тридцяти "критичних місць". На щастя, зійшлих оповзнів тут майже не побачите, принаймні їх немає там, де живуть люди. Щоправда, можна завважити дещо перекошені дев'ятиповерхівки на проспекті Перемоги або п'ятиповерхову "хрущовку" на бульварі Лесі Українки. А минулої весни через ґгрунтовий зсув, викликаний риттям котловану під будівництво "хмарочоса", розвалився приватний будинок по вулиці Привітна, 3. Київ росте вгору й ущільнюється, у його історичній частині рівних майданчиків під забудову вже майже не зосталося. Тож процес освоєння нестійких територій — пагорбових місцевостей Подолу, Печерська, Солом'янки, Кудрявця, схилів Батиєвої гори, Микільської балки — триває. Красивий горбистий рельєф приваблює як багатого забудовника, так і архітектора, схильного до оригінальних рішень. Зведене на такому місці житло вважається престижним, елітним. У столиці України сьогодні на ділянках зі складною геологією зводиться близько сотні будівель.

Здійснюючи інженерно-геологічний нагляд за зсувною та зсувозагрозливою територіями і виконуючи функції контролю за будівництвом на них, геологічний відділ СУППРу, як правило, не проти зведення там жител. Але виставляє більш жорсткі вимоги щодо фундаменту майбутньої будівлі та додержання протизсувного режиму; а саме: захистити грунт під будівлею від промокання — цебто він має залишатися сухим, інакше утворюється пливун й активізовуються оповзневі процеси. Словом, треба подбати про зливостоки та надійність водогінно-каналізаційної системи в обійсті дому. А що стосується самого фундаменту — то його слід зміцнити відповідно до розрахункової фізичної ваги будівлі, щоб вона і не поповзла наниз, і не просіла… Якщо ж схил підрізається або, задля вирівнювання території подвір'я, підсипається, то вже необхідно вимурувати монолітні підпірні стіни або поставити буронабивні залізобетонні палі.

Підпірні стіни під хибкими схилами зовсім не рідкість у Києві. Якщо взяти тільки найпомітніші, найсолідніші з них, котрі перебувають на балансі СУППРу, то це 93,8 тис. кв. м підпірних стін, гранітних набережних, променадів.

Словом, техногенне навантаження на грунти правобережних пагорбів, ярів та вибалків наростає, прогресує підтоплення величезного міста — досить сказати, що протягом двох десятиріч рівень грунтових вод у Києві піднявся з глибини в 20 метрів на рівень 5-7-ми метрів од поверхні, часом така вода помалу-малу просотується навіть у підвали. До того підняття спричинюється здебільшого людський фактор. Згадаймо, що тепломережі, каналізація та водогін у нас не мінялися від 60-х років минулого століття.… Тобто протікання заржавілих труб, прориви каналізації, аварії на каналізаційних колекторах — усе це стало, на жаль, буденним. Грунти насичуються вологою, втрачають одвічну улежаність і стійкість свою. Тож, судячи з усього, запотребуваність Спеціалізованого управління протизсувних підземних робіт у найближчі роки тільки зростатиме.

Як повідомив начальник СУППРу Олег Васильович Рубльов, розроблено "Програму будівництва протизсувних та укріплювальних споруд, реконструкції, ремонту та утримання існуючих об'єктів на 2006-2010 роки". За цією програмою наступного, 2007 року продовжаться протизсувні та укріплювальні роботи, розпочаті року нинішнього, на схилах парку Слави, навколо і на території Свято-Пантелеймонівського собору, на Дніпровському схилі біля Пішохідного мосту, на схилах побіля Свято-Макарівської церкви, над Парковою дорогою на ділянці від Паркового мосту до Музичної естради, а також біля десятого корпусу Національного аграрного університету по вулиці Героїв оборони, 11.

А в роки наступні передбачено укріпити пагорба Андріївської церкви, вжити протизсувних заходів на схилах Володимирської гірки, Протасового яру, Богуславського узвозу, Куренівського озера та на схилі між вулицею Корчуватською і Голубим озером по вулиці Квітки-Основ'яненка, реконструювати водостічну та дренажну системи на розі вулиць Січневого повстання й Цитадельної, а також дренажну галерею від уже згаданої Цитадельної до вулиці Суворова.

Словом, київські інженери-геологи не лякаються наступу грунтових оповзнів, а переходять у рішучий контрнаступ, бо вони просто зобов'язані забезпечити захист не тільки територій та об'єктів на них, а й, можливо, саме життя або й здоров'я людей від загроз, які таїть у своїх надрах здвиж-земля пагорбів київських.

Микола МІРОШНИЧЕНКО

 

 
 Комментарии
Extremetourov | 22.12.2006 15:21    
Относительно первого упоминания о борьбе с оползнями в Киеве автор совсем забыл о подпорной стене Выдубицкого монастыря построеной зодчим князя Рюрика Ростиславича - Петром Милонегом в 1199-1200 г
Вот как описывает стену летописец Моисей: «Заложи стъну камену подъ церковью святого Михаила у Днепра, иже на Выдобычи. Они же мнозъ не дерьзьннуша помыслити отъ древнихъ...». «Изобръте бо подабна дълу и художника и во своихъ си приятеляхъ именемъ Милонъг, Петръ же по крещению... и тако яться зданию не тощьно, во соблюдение честного храма». В 1200г. стена была завершена: «сверши стъну ту мъсяца сентября в 24 день».

 
АртемД | 25.08.2013 23:32    
якщо у когось є інфа про величезну карту ДШС в офісі СУППРу, невже її ніхто не зафоткав? не повірю..) чи фотка все-таки є?
 
Ghоst | 04.09.2015 15:52    

 

 

 

Добавление комментариев доступно только зарегистрированным пользователям!

 

 

   Copyright © 2001-2016 ACIS