ACIS

 

список статей

Автор (источник): Ascold
Опубликовано: 2007-03-19

Дата похода:

 

Печери на Щекавиці
 

 

Наша газета повідомила про можливе відкриття на Щекавиці невідомої досі печери («ВК», 22 жовтня 2005 р.). Кореспондент виїхав на місце, аби спробувати дослідити провалину, що утворилася на Олегівці.

Ентузіасти
Мешканці вулиці Лук’янівської, дізнавшись про загадкову провалину неподалік своїх помешкань, активно долучилися до її дослідження. Щоправда, ніхто не наважився спуститися без спеціального спорядження на глибину 5-6 метрів і увійти до таємничої темної печери. Вчинили інакше: розшукали ентузіастів, які знайомі з альпінізмом, спелеологією, гірським туризмом, і попросили їхньої допомоги. А ще запросили знімальну групу з Національного телебачення.
У неділю в призначений час зібралися всі. Світлана Іванівна Мирошниченко – не історик, не археолог, вона просто цікавиться минувшиною. А оскільки мешкає на вулиці Лук’янівській, то шукає матеріали про Щекавицю.
– Що вам удалося «накопати»? – запитую Світлану Іванівну.
– У книзі «Стародавній Київ» Петра Толочка є карта печер. Одну із них позначено на Щекавиці, але без пояснення, про яку саме йдеться. Можливо, про ту, яку знайшли на вулиці Нижньоюрківській 1901 року (як писала тоді газета «Киевская старина», «у будинку №7 Петрової відкрито печеру»). А в архіві я відшукала лист графині Уварової, яка писала від імені археологічного товариства, щоб їй надіслали матеріали про те, що на Глибочиці відкрито старовинну печеру, «таку рідкісну в нашій Батьківщині». Самих матеріалів про це знайти не вдалося.
– Чому ви переймаєтеся цими пошуками?
– Я 20 років мешкаю на вулиці Лук’янівській, познайомилася із багатьма людьми, які тут народилися і жили, але вони не змогли відповісти на всі мої запитання. Наприклад, споруду, де тепер департамент ДАІ, зведено 1904 року. Я запитую, що в ній було до революції? Відповіді не отримала, тож пішла до архіву Києва, знайшла документи, в яких сказано, що училищна рада звернулася до міської думи з проханням побудувати тут два приходські училища – жіноче і чоловіче, чотирикласні, а також дитсадок. Звели цей будинок, а через два роки директор училища Ожеговський пише листа до Думи про те, що трапився обвал на Юрковицю. Пошкоджено опорну стінку, споруди у дворі, виникла загроза і для будинку.
– Тож обвали на Щекавиці – не дивина?
– Гора має унікальну будову. Геологи кажуть, що тут є твердий каоліновий піщаник, в якому зазвичай висікалися печери. Є бурштиноносний шар сіро-зеленої глини, добра горщикова глина. Верхній шар складається з рудої глини, яка легко просочується водою. Є відомості про те, що у І-ІІ століттях, коли Щекавицько-Кирилівське плоскогір’я було господарським центром Києва, тут займалися гончарством. Адже недаремно зовсім поряд урочище Гончарі-Кожум’яки. Найціннішу глину для виробництва цегли видобували саме на Щекавиці з боку сучасної вулиці Фрунзе. Унизу було кілька цегляних заводів відомого у Києві Романовського. Один із заводів і донині там стоїть.
Я прочитала у Михайла Брайчевського, що круті схили Олегів-ки створила сама природа для утворення неприступного городища. Від тих часів, коли на Щекавиці з’явилися перші мешканці, тут систематичних археологічних досліджень не проводилося. Про це сповіщають Михайло Брайчевський та Петро Толочко.

Під землею
Провалля вражає розмірами, а особливо глибиною і таємничістю темного отвору, що веде невідомо куди. Першим униз за допомогою мотузки спустився спелеолог Юрій Тетяненко і через кілька хвилин… вийшов із печери через отвір нижче по схилу. Одразу підходжу до нього:
– Розповідайте, що ви там побачили?
– Глиняний прохід під землею.
– Чи видно, що він штучний?
– Як на мене, то ні. Таке відчуття, що гора просто розсунулася чи провалилася. Глина лежить ламаними шматками.
Лаз, спочатку вузький, розширюється, стеля на висоті метрів трьох-чотирьох. Тут вочевидь стався обвал породи. Угорі видно колектори зливостоків, складені з бетонних плит. Вони з’єднані трубами. Стики не герметичні, тому вода крізь них могла просочуватися у ґрунт. Скоріше всього, траса зливостоку випадково збіглася з трасою порожнини на 5-6 метрів глибше. Поступово вода просочила склепіння печери, і воно не витримало ваги, обвалилося. Судячи з того, що провалина знаходиться на одній лінії з відомою печерою на території мечеті, можна припустити, що під обвалом – штучне утворення.
Утім, тут треба проводити розкопки. Ентузіастам такі роботи не під силу, та й не дилетантам же археологією займатися. А знахідки, цілком ймовірно, не змусять на себе чекати – таємниці Щекавиці ховає земля. І не завадить поспішати з дослідженнями, адже зусібіч на історичну гору наступають екскаватори та бульдозери.

 

 
 Комментарии
Ghоst | 04.09.2015 15:51    

 

 

 

Добавление комментариев доступно только зарегистрированным пользователям!

 

 

   Copyright © 2001-2016 ACIS