ACIS

 

список статей

Автор (источник): Апатит
Опубликовано: 2008-01-19

Дата похода: ХЗ вже не пам"ятаю

 

Перша Діг-вилазка. Або очима нюба.
 

 

Мадам знает толк в извращениях (с)

Саме так, інакше і сказати не можна, бо першою системою була ДШС-17 до того ж починаючи з того боку, де під водоспадом приблизно ХЗ метрів спускатися треба вертикалкою, а потім через проліт спускатися у Царський колодязь. Якось трішки була не налаштована на таке, що вертикаль, то для мене радість, мене хлібом не годуй, дай полазити по мотузці, але такий душ... Ну, добре, просто вже після першого прольоту зрозуміла, що сухого місця на мені бути не повинно, ну лише може там... та і там було мокро від задоволення, бо скучила за навіскою, сама на той час ще не наважувалась робити. Та нічого, налаштувалась на те, що буде мокро і холодно і одразу полегшало, вода у гумових чоботах (старих і рваних) встигла швидко нагрітися і за рахунок замкнутого простору, тобто постійного контакту з теплою шкірою незабаром почала працювати, як фактор навіть скоріш позитивний. Добре, що здогадалась перед інсталом скинути шкарпетки. Царський колодязь враження не справив, бо після колодязів по сто метрів вже двадцять не вражають, а те, що це рукотворна, а не природна зона якось весь час забувала. Єдине, що мене в той час змусило радіти, так те, що є в Києві місця, де майже будь-коли можна тренуватися і робити навіску, але потім від цієї ідеї все ж відмовилась, бо не дуже люблю мокнути. Далі пройшли галереєю до «трьох братів» посиділи і пішли вже на поверхню. Стаклер весь час допитувався яке на мене справило враження все це неподобство, на що не стала вигадувати, а відверто сказала те, що відчувала. З одного боку добре прийти у дренажку після багатьох різноманітних печер, з іншого вже немає тих вражень, які отримають новачки, таке собі обкрадання себе. Та не довго це тривало, підземне місто стало для мене спортивно-дослідницькою площиною. Спортивною через те, що просто тренувати орієнтування і швидкість, а дослідницько-творчою тому, що будь-яке місце цікаво висвітлити для оточуючих з іншого боку завдяки фотографії, чим тепер і збираюсь займатися. Єдиною, насправді суттєвою проблемою для мене під землею є один фактор про який мабуть ніхто не здогадався би. Дуже важко виходити. Ні, не фізично, хоча фізично теж. В мене досить занижений тиск, і у нормальних людей він під землею підвищується, а в мене просто приходить у норму, та навіть не через це. Коли вилажу, то розумію, що хочеться назавжди залишатися внизу, щоб не бачити світла, не бачити людей, усю цю метушню, яка так втомлює лише одним своїм існуванням, та де там, треба працювати, навчатися, бути невід’ємною частиною цього потворного соціуму, від цього нікуди не дітися... До речі про соціум і його окремих представників. У цій вилазці подяка Косичці за мотузку, Санчосу за самоскид, бо Сталкер його робити не вмів, ну і напевно Сталку за веселі байки під час походу. Собі за терпіння і добре самоналаштування. А вам - за увагу, якщо вистачило терпіння дочитати =)

Фотографій не збереглося, бо було зазначено, що краще не брати з собою фотоапарат, порада доречна.

 

 
 Комментарии
Flavio | 21.01.2008 15:39    
"Ну, добре, просто вже після першого прольоту зрозуміла, що сухого місця на мені бути не повинно, ну лише може там... та і там було мокро від задоволення"

В цитатник! :)
 

 

 

Добавление комментариев доступно только зарегистрированным пользователям!

 

 

   Copyright © 2001-2016 ACIS