ACIS

 

список статей

Автор (источник): GeoGraph
Опубликовано: 2011-03-12

Дата похода: 11.03.2011

 

Нивка. Ознайомлення
 

 

Після вилазки в Піщаний струмок Я став схожим на Шурфа Лонлі-Локлі (за Максом Фраєм) - майже не знімаю рукавиць, аби не викликати в перехожих відрази...
Сьогодні 11 березня 2011 року... Вир подій принесла непомітна товста біла полярна чіффа... Areadel' для КВН терміново стала потрібна моя будівельна каска, що я надибав на пустирі Райдужного. О 7:50 приїжджаю до неї, віддаю, бесідую із ще сонною дівчиною. За півгодини - початок пари, не встигаю! Чекаю на зупинці 46 тролейбус. Приїжджає доведена до розпачу розвалюха ЮМЗ. На під'їзді до Дарниці контактні штанги під хрестовиною злітають з лінії, водій марно вбиває час на відновлення, та струму в колі тролейбуса під ненапруженою хрестовиною зась! Пішки до метро. На турнікеті спрацювала сигналізація - виявляється я його вивів з ладу своєю карткою! Результатом - на єдину пару спізнююсь аж на 40 хвилин... Знову один у вагоні їду з "Золотих Воріт" на "Сирець". Приходжу додому - ПС "Октябрьская" зняла напругу з мікрорайону, в передпокої холодильник потік. Квитанція квартплати не надійшла. Підлогу помив, і - пішки на Нивки, на рідну до крові "Діброву", одразу ж в бухгалтерію. Оператор одразу ж називає мою адресу і "за квитанцией?", киваю. У відповідь чую "бланки вам перепечатываю уже второй раз, причем вашему дому всем подряд! Куда смотрят ваши [прізвища дільничих повірених]? Дворники за штуку работать не хотят, а я видите ли квитанции по два раза за ту же штуку выписываю!". Квитанцію отримав, в приймальні її штампонув. Повернувся додому - світла ще нема...
Раптом телефонує товариш з Борщагівки:
"-Слушай, Стасон, Ты в коммуникациях разбираешься? Тут у меня на Симиренка уже хрен знает скоко нет гарячей воды. Ты не в курсе, чо?"
На перший погляд він звернувся не туди. Але в моїй голові майнула одна назва. Нивка! ТЧно! Я йому відповідаю:
"- Н-не знаю, но могу разобраться. Уже еду."
Поганий настрій вмить щез. Хімза спакована, "Parasёnoc" в торбі, папір-транспортир-олівець напоготові. Респіратора, щоправда немає.
Від Лесі Курвосної до Трублаїні - пішки, крізь забудову. Ось уже трамвайне коло, парковка. За ними - портал. Спустився, нашвидкуруч переодягся, привернувши ненадовго увагу літнього чоловіка, що йшов повз. Вище течією у далечині ще двоє щось шукали. Насилу спакував куртку в торбу, що виявилась досить об'ємною навіть у складеному вигляді. Нарешті вхід-портал 4.5х2.5 з надписами різноманітного характеру. Перші 30 метрів можна було не включати ліхтаря. Ось перший заворот вправо під стоянкою. В правому кутку зали висотою у метри 3 - недосяжний люк, з лівого боку з труби 0.3 (діаметр тут і далі визначався на око - рулетка вийшла з ладу одразу ж) періщить струмінь холодної каламутної води. Бррр!
Ще коло 40 метрів ходу. Систематично під ногами відгукується різноманітне сміття. З лівого боку - виробка у стіні: туди - дві труби, 0.8 і 0.5, звідти до колектору - цівка холодної води. Всередині - колодязь, спроба підняти кришку люка виявилася невдалою. У протилежній стіні - теж 0.8 з врізаним колодязем. Там по люку проїхала машина, тож я поповз далі, але вже на 30 метрі розумію, що лізу в той бік, звідки й прийшов. Мощная наука ГеоМетрия зохватила мой моск, дододо! Лізу назад в колектор. 20 метрів - сухий злив 0.5 зліва (з - під парковки чи салону - незрозуміло), поодаль - 1.0, звідти тече вода. Холодна. Тю, це ще що за жарти? Де окріпчик з теплака?
На стіні надпис ".. дошел сюда?" і трохи далі "Б*я!". Несерйозно якось. Ще метрів 20 - черговий шедевр. Раптом об щось боляче саданув ногою. І ВОНО ЗАВОРУШИЛОСЬ! Паніка! Рятуйся, хто хоче! Дивлюсь уважніше - товарна палета з купою лайна. Хитається як гойдалка. На карту наношу цей шедевр. Далі - чотири люки в стелі, як у бункері - задній лівий за течією закрито плитою, три інші шахти завалено бетоном, землею, камінням. А з правого переднього ще й стирчить заіржавілий масивний залізний куб, що більше нагадував тумбу постаменту аніж короб. Пришвидшеним кроком йду геть, а то ще звалиться на голову, що тоді без неї мені робити?
далі було ще пару сухих труб, наносились на карту без запам'ятовування. Ось поворот під забудову парної сторони вулиці Симиренка: з обох боків - труби по 0.6, знову тече холодна вода, з правого боку - два колодязі з драбинами. У першому - переламані скоби, заіржавілі їх залишки самотньо і попарно водночас стирчали зі стіни. у другому колодязі - скоби були на місці. Все було наче б то в порядку, аварійний деінстал виявлено. Але одну деталь я тоді й прогавив.
Одразу після завороту попід стелею почала збиватись пара. І як я віддалявся, то пара поступово спускалась донизу, огортаючи мене своїми кучерявими, але тим не менш привабливими згустками. Далі вона пощільнішала, і вже не стало видно стін. Просування вже йшло навпомацки, та й освітлення почало слабнути. Згадую "Гарячі танці" Вови зі Львова. От тільки хлопаки тут не роздупляються, і дівчата тим паче не роздягаються. А лише температура підіймається. Альфред Хічкок береться за перо.
Аж ось нарешті я чую шум кип'ятка, бурління та плюскіт гарячого водоспаду. "Ну що, Географія Загальноосвітня нарешті знайшла кропчик?". Згадую про відсутність респіратора і деякі ризики при цьому. І тут цей кроп РАПТОМ помічає мене, і навалюється з усіх боків. "Ты попал, куда хотел. Я медленно развариваю твои ...". Але хімза - чудова річ, як не крути - зваритись не дасть. Наступної ж миті даю задній хід. Звідкісь мені у лице подуло холодним вітром і краплі кип'ятка разом з ним...
Люблю приймати душ. Особливо гарячий. Особливо на шару. Але ж не у колекторі і хімзі! І тим паче, що кип'яток вже омив труби з різними мікроорганізмами, що людина або не перетравлює, або ще гірше! Виконую розворот на 180 градусів, чого собі нажаль не можуть дозволити потяги метро, і стараюсь вгледітись в цю пару. І тут почались галюцинації - у жевріючому світлі ліхтаря з пари починають вискакувати різні образи тварин, людей, речей тощо. Стівен Кінґ відпочиває! Але щось не в'яжеться з жанром "жахи".
Ну а що я? Виноградарський, Волочаєвський та Піщаний струмки вже викорінили з мене відчуття страху, і я йду собі, звертаючись до кожного образу: "Привіт,
Ганнуся! Как поживаешь, Славон! О, Эллочка, а ты что тут забыла? І ВЛ80С тут не місце, все-таки колектор не залізничний тунель...". Мабуть із жанром не в'яжусь власне я. Хто гляне зі сторони та й скаже "GeoGraph, деінсталишся - і одразу ж їдь у Павлівку на лікування. Бажано хімзу не знімати, а то не повірять))))". І дійсно - нормальна людина непритомніє за таких умов. Королі Жахів спочатку дивляться тупим виразом обличчя, а потім падають зо сміху, хапаються за животи. Житель Лондона, бачте, всіх знає, Гео-ГрАф Альбіонський.
Ось запасний деінстал! З дірки в люку видно ще світле небо. Воля в 7 метрах! Рвучко піднімаюсь драбиною, далі скоби. скоби, скоби... і чомусь не можу намацати наступну. Піднімаю вгору ліхтаря. І ЩО ЦЕ я бачу??? до кришки люка ще два прольоти, а скоб нема! Гигиги, бугагашеньки! А за спиною торба, в руках...
Стривайте, а де олівець? Ось він, у рукаві. А де КАРТА??? Виявилось, що вона розм'якла та розлізлась у тому густому тумані. і наче ж не наркоман, ні з ким там за руку не вітався. Вмерти і не встати...
Нє, вмирати щось зарано. Треба звідси якось вибиратись. Певно, так само, як і прийшов. Зворотній шлях. Ліхтар вже майже не світить, аж ось нарешті поворот! Фейл, це діра в стелі. З дощоприймача парковки. Поворот ще через метрів 10. Вода вже не тече. От і добре. Вийшов на поверхню - "У меня зазвонил телефон. Кто
говорит?" Areadel'. Цікавиться, у яких умовах зберігалася моя каска, що від неї дещо специфічно смердить...
А ті двоє чолов'яг все вовтузяться. Невже багаття роблять? навряд чи. Лазив аж півтори години. Все. Телефоную товаришу: "Нашел я твою гарячую воду. Она у тебя такая заботливая: меня умыла, тонус подняла и кино показала)))" (у стилі М.Ф.)
Далі - 23 автобус, потім - 47. І я зрозумів, що ця спонтанна вилазка - найприємніше за сьогодні... Репортаж про події в Японії та про долю нашого Зоопарку я подивився крізь очі, розуміючи, що нічим зарадити ситуації не зможу. Добре, що хоч напруга в мережі з'явилась. А то сидів би зараз без інтернету, як печерна людина. Чи Печерна Качка, хто вже як звик називати.

 

 
 Комментарии
Lantern | 14.03.2011 15:29    
Чем Parasёnok`a кормишь? Ты ж помнишь, что голодать ему до смерти - 2 дня?
 
Мих | 17.03.2011 01:06    
У Географа есть поросёночек?
 
Lantern | 18.03.2011 13:48    
Кстати, что - реально парилки до глючки надышался?
 
GeoGraph | 18.03.2011 16:52    
2 Мих: Так, синій, монтерський, у Ельдорадо за 48 гривень.
2 Lantern: Та ні, просто фантазія та асоціація багаті. Та й щоб не страшно було.
 
Мих | 19.03.2011 23:47    
сколько раз там в тумане ходил, и ни разу таких гдюков не было..
 
Мих | 19.03.2011 23:47    
-удалено-
 

 

 

Добавление комментариев доступно только зарегистрированным пользователям!

 

 

   Copyright © 2001-2016 ACIS