ACIS

 

список статей

Автор (источник): Зелений
Опубликовано: 2006-10-19

Дата похода: 11.11.2003

 

Пікетування музею
 

 

11 листопада ми, „Захисники Лисої гори”, пікетували адміністрацію музею „Київська фортеця”. У пікетування взяли участь 54 активісти руху „захисників”. Ще 164 особи, які не змогли прийти, передали свої підписи у підтримку пікетуючих. Директора музею на робочому місці не виявилось. Робітники музею, власне людина, із якою велись попередні телефонні розмови, сказала, що нам збрехали, сказавши, що у директора відпустка скінчилась і почала зі сміхом глузувати над учасниками, які, втім, бадьоро вигукували „НЕ ЧІПАЙТЕ ЛИСУ ГОРУ!!!”, підігруючи собі на народних інструментах – бубни і свірель. Проте незабаром прийшов директор - п. В. Кулініч. Розмова із ним тривала понад годину. Журналісти, що прийшли на акцію і самі учасники пікетування понад 30 разів чітко повторили йому питання „Чи буде реконструкція Лисогірського форту”, проте він впевнено і нагло з’їжджав з відповіді і починав мову зовсім про інше. Проте з часом все ж сказав, що на горі (цит):”доведеться, звичайно збудувати кілька будівель (до десятка)”(...) „В кількох місцях встановимо туалети” (...) „Все це буде охоронятися кінною міліцією. Для зручності збудуємо конюшні, щоб міліція завжди була поруч”. Підтвердити свій базар на папері пан Кулініч, як гідний бувалий вояка, відмовився. Правду кажуть „Подумал – молчи, сказал – не записывай, записал – не подписывай, а подписал – не удивляйся!»



Основною вимогою, з якою прийшли пікетники було письмове підтвердження відмови від будівництва... проте цього ніхто не отримав.



У певні моменти директор музею наївно проштовхував ідеї на зразок „Як добре, що я знайшов союзників у захисті Лисої гори”, „Разом ми точно все збережемо!”. У відповідь на це кільце учасників, які оточили усю адміністрацію музею суцільним кільцем, звузилось до кількох метрів і директор перестав відверто брехати. Навіть у присутності журналістів завірив учасників пікетування, що відтепер дозволяє толкієністам проводити ігри на території Косого капоніру.



Також було обіцяно, що орієнтовно через місяць буде проводитися конференція по реконструкції Лисогірського форту (це до питання про те, чи реконструкція буде...) і що ми туди будемо запрошені. Ми точно прийдемо... за попередніми ідеями учасників... конференція або прийме рішення потрібне самій Лисій горі, або просто буде ганебно зірвана!!!



Наприкінці зійшлись на тому, що він (ЛИШЕ!) дасть відповідь на офіційний лист, який ми маємо надіслати йому. Проте вже було відіслано листи, про які ніхто не сказав.

Учасники на останок вигукнули „До зустрічі на Лисій горі!” і „звільнили приміщення”. Тепер ми плануємо більш активні і наглядні акції протесту.





Далі наводимо лист, що було передано директору музею В.Кулінічу




В. Кулінічу
Музей „Київська фортеця”
Вул. Госпітальна 24а






Звернення учасників пікетування 11.11.2003р.
Стосовно реконструкції Лисогірського форту.



Ми, учасники акції-пікетування 11.11.2003 р., переважно учасники неформального молодіжного руху „Захисники Лисої гори” висловлюємо свій громадський протест проти імовірності робіт по реставрації Лисогірського форту на території Лисої Гори. Наш Рух створений громадянами, які люблять Лису гору такою, якою вона є зараз, здичавілою, відчуженою, такою, якою вона стала під впливом природних процесів. Наша мета – не припустити знищення або паплюження Лисої гори, яка вже багато століть є святим місцем для багатьох тисяч людей. Реставрація Лисогірського форту призведе до спотворення природного вигляду гори і матиме значні негативні наслідки (див. обґрунтування нижче).



Просимо Вас офіційно відмовитись від реставраційних і будь-яких інших будівельних робіт на території Лисої Гори і публічно заявити про це рішення (передати його нам у вигляді завіреного печаткою листа за обов’язкової присутності журналістів).



Залишіть Лису гору такою, якою вона є!




Постатейне аналітичне обґрунтування недоцільності
реконструкції Лисогірського форту в урочищі „Лиса гора”.



Із деяких джерел нам стало відомо, що на території Регіонального ландшафтного парку (надалі – РЛП) „Лиса гора”, територію якого передано вашому музею Розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 29.11.2001 р. №136/1570 „Про передачу земельної ділянки” і Державним актом 1-КВ №008227 на право постійного користування землею площею 118,7449 га, планується реконструкція Лисогірського форту, оборонні вали якого збережені зараз у практично незміненому вигляді.



1. Нами було проаналізовано той факт, що оборонний вал Госпітального укріплення Київської фортеці по бульв. Л. Українки, аналогічний валу на Лисій горі, було реконструйовано із повним знищенням природної рослинності і навіть природного ґрунтового покриву. Оскільки Лисогірський форт входить у плани реконструкції Київської фортеці (Згідно Розпорядження Київської міської державної адміністрації „Про заходи щодо відновлення, реставрації та музеєфікації споруд та архітектурних комплексів Київської фортеці” /2001 р./), і є частиною архітектурного комплексу Київської фортеці на рівні із Госпітальним укріпленням та іншими, ми припускаємо, що його реконструкція буде проводитися за аналогічною схемою. Тобто рослинність верхнього (деревного) та середнього (чагарники) ярусів буде повністю знищена, нижній (трав’яний) ярус буде приведений до стандартного контрольованого вигляду (подібного до газонних насаджень). На території урочища „Лиса гора” зустрічаються 11 видів рослин, що охороняються на території м. Києва Червоною Книгою України і Рішенням Київради від 29 червня 2000 року N 219/940: "Про затвердження переліку рослин, що підлягають охороні на території м. Києва.". Це коручка морозниковидна, сон чорніючий, скорзонера пурпурова, ковила волосиста, анемона лісова, ряст порожнистий, Helvella monachella Fr., проліска дволиста, Agaricus romagnesii S. Wasser, конвалія травнева, півники угорські. Основною метою, яку переслідувала Київська міська Рада, надаючи охоронний статус урочищу „Лиса гора” (Рішенням Київської міської Ради від 13.02.1994 р. №14), було збереження унікальних природних комплексів і популяцій рослин, що потребують охорони. Популяції усіх перелічених вище видів, окрім ковили волосистої, розміщені у безпосередній близькості від оборонних валів, а п’ять з них – безпосередньо на схилах валів. Будь-які реставраційні роботи на оборонних валах неодмінно призведуть до погіршення стану, а можливо і до зникнення популяцій цих рослин. Це суперечитиме Рішенню КМР від 13.02.1994 р. №14, Розпорядженню КМДА від 25.12.1995 р. №352, Рішенню КМР від 29.06.2000 р. N 219/940 а також Висновку Державного управління екології та природних ресурсів у м. Києві від 26.12.2000 р. №403-1, у якому зазначено, що земельна ділянка погоджується без зміни функціонального призначення та без права будівництва будь-яких капітальних споруд. Угруповання ковили волосистої, яке зустрічається на Лисій горі на північні межі свого поширення (що значно підвищує його цінність), занесене до Зеленої книги України, положення про яку затверджене Міністерством екоресурсів України згідно розпорядження Кабінету міністрів України від 29.01.97р. №46-р своїм наказом від 19.02.97р. №17 і зареєстроване у Міністерстві юстиції України від 28.03.97р. під номером №101/1905.



2. Нами було проаналізовано ситуацію, яка сталася на початку нинішнього 2003 року на території Госпітального укріплення Київської фортеці. На оборонному валу, позбавленому природної рослинності відбувся зсув ґрунту, наслідки якого досі не вдалося остаточно ліквідувати. Враховуючи те, що загальна протяжність оборонних валів Лисогірського форту більше у 5 разів ніж у Госпітальному укріпленні, імовірність аналогічних ситуацій на Лисій горі буде значно більшою. Крім того, згаданий зсув ґрунту є яскравим свідченням недоцільності руйнування природної рослинності на штучних валах і схилах в цілому, оскільки їх рукотворне походження не забезпечує міцності ґрунтового покриву. Позбавлення валів природної рослинності підвищує імовірність виникнення аварійних ситуацій. Отож руйнування природної рослинності, зокрема її деревного ярусу на території Лисої гори несе із собою елемент небезпеки.



3. Урочище „Лиса гора” є одним із найулюбленіших місць відпочинку жителів Києва. У святкові дні та у вихідні до гори приходять сотні киян і гостей міста. Значна частина відвідувачів Лисої гори приходить на неї для того, щоб відпочити від буденних турбот і міської метушні. Більшу частину громадян приваблюють не залишки колишнього форту, а унікальний таємничий ландшафт, відсутність будівельних споруд. Історико-культурний фонд м. Києва має багато об’єктів, які можна відвідувати, наприклад Косий капонір. Проте, якщо порівняти відвідуваність Лисої гори і Косого капоніру, то стає зрозуміло, що Лису гору відвідують у кілька разів більше людей, не дивлячись навіть на те, що дістатися Лисої гори значно складніше.



Опитування відвідувачів РЛП „Лиса гора” показало, що ¾ (три чверті) з них приходять до урочища саме через його відчуженість від цивілізовано-урбанізованого сектору міста.
У довіднику „Природно-заповідний фонд м. Києва”, виданому у 2001 р. Міністерством екології та природних ресурсів України та Державним управлінням екології та природних ресурсів у м. Києві говориться, що (цит.): „Потрібна реконструкція фортифікаційного комплексу – Лисогірського форту, відновлення втрачених насипів фортеці, але без порушення існуючої степової рослинності. Дорогу, що проходить через територію Лисої гори, доцільно перетворити на пейзажну алею”. Проте музеєфікація території Лисої гори неодмінно стане причиною зменшення числа її відвідувачів, оскільки буде знищено причину мотивації більшості відвідувачів урочища – красивий і таємничий ландшафт, позбавлений елементів цивілізації. Таким чином буде підірвано реалізацію основної функції Регіонального ландшафтного парку – рекреаційну.



Окрім того, згадане у довіднику відновлення втрачених насипів фортеці протирічить положенням Розпорядження Київської міської державної адміністрації від 25.12.1995 р. №352, яким встановлено заповідний режим в урочищі.



4.А. На території Лисої гори збирається для відпочинку і спільного проведення вільного часу велика кількість соціальних формувань і організацій (переважно – молодіжних). Серед них значна частка молодіжних організацій, які займаються історичним та іншими видами фехтування. Такий спосіб проведення вільного часу несе важливі для розвитку та становлення особистості громадян України елементи, а саме ведення здорового способу життя, потребу вивчення історії, розвиток прикладної майстерності (під час виготовлення муляжів лицарського вбрання і зброї), виховання поваги до честі і гідності. Іншого місця, де молодь могла б збиратися для фехтування і театралізованого розігрування історичних подій доби середньовіччя і подій, описаних у популярних фантастичних творах сучасних письменників на території Києва, поодаль від житлового сектору і водночас неподалік від зупинок громадського транспорту немає. Втративши місце, в якому згадані молоді люди (всього – близько 3 тис. чоловік) можуть реалізувати свої захоплення і прагнення до здорового і корисного проведення часу, вони лишаться один на один із вулицею, що може стати причиною зростання кількості випадків наркоманії, вуличного хуліганства, пияцтва та інших негативних соціальних явищ. Окрім того, поява на території РЛП „Лиса гора” працівників будівництва може викликати сплеск агресії молоді, більша частина якої вбрана у середньовічні сталеві кольчуги і озброєна макетами давньої зброї. У такому випадку, який, втім може статися лише у випадку провокації з боку будівничих, самим будівничим і обладнанню може бути нанесено шкоду. Цього, безумовно, не можна припустити.



4.Б.Окрім прихильників фехтування і лучного спорту, на території Лисої гори збирається ще безліч інших груп громадян. Серед них є, наприклад, язичники, люди, які підтримують давні слов’янські традиції і вірування. На території Лисої гори розташоване язичницьке святилище, на якому встановлені дерев’яні ідоли слов’янських богів заввишки біля 5 метрів. Навколо ідолів у точній відповідності до історичних свідчень, облаштовано цілу галявину. За свідченням деяких істориків, це святилище існувало на Лисій горі ще у часи Київської Русі. На території м. Києва і його околиць це святилище є останнім, місце розташування якого збереглося у практично первинному вигляді. Для нечисленних киян, які сповідують давнє слов’янське вірування, це місце є святим і право на нього цим громадянам гарантоване Конституцією України. Перенести святилище, рівно, як і внести корективи у історичні факти, неможливо. Реконструкція Лисогірського форту, музеєфікація і „окультурення” її території порушить природний вигляд, приналежну таємничість і необхідну для зібрань шанувальників слов’янських традицій відчуженість святилища, чим буде порушено конституційне право громадян.
З іншого боку, змішування реставрованих історичних пам’яток різних часів і культур на одному і тому ж місці спотворить вигляд і значення обох об’єктів.



4.В. Територія Лисої гори використовується багатьма жителями Києва для зайняття спортом. На ній збираються численні прихильники велосипедного спорту, спортивного туризму, скаути, альпіністські і спелеологічні гуртки. Багато хто використовує Лису гору для ранкових і вечірніх пробіжок. Взимку на окремому схилі, який безпосередньо примикає до оборонних валів Лисогірського форту збираються прихильники горно лижного спорту. Спеціально розчищена гірка є однією із найулюбленіших серед київських лижників-аматорів. Тут проводяться різного рівня змагання і чемпіонати із спортивного орієнтування серед школярів. Для цих змагань територія Лисої гори особливо цінна саме завдяки наявності чітких орієнтирів у вигляді оборонних валів форту. Проте поява будівель і руйнування здичавілого вигляду валів призведе до втрати полігону як для проведення змагань так і для неорганізованого спортивного відпочинку. Слід згадати, що однією із першочергових функцій регіональних ландшафтів є саме рекреаційна функція.



5. Коментар щодо музейної цінності Лисогірського форту.



5А.У другій половині XIX ст., за ініціативою видатного фортифікатора того часу Тотлебіна було прийняте рішення про будівництво у Києві потужного фортифікаційного комплексу укріплень, розташованих на міських пагорбах. Ще у той час громадськість активно висловила свій протест проти такого проекту, втілення якого вимагало знесення районів приватної забудови. У 1872 році було зведено лише Лисогірський форт (за рахунок того, що його будівництво не вимагало знесення приватних будинків). Форт став хронологічно останньою спорудою комплексу Київської фортеці. Вже на початку ХХ ст. форт не виконував оборонної ролі, а з 1906 року використовувався, як місце страт злочинців, ув’язнених у Косому капонірі, через повішання. Таким чином було знищено близько 200 осіб, переважно політичних злочинців. Зокрема, тут було страчено Данила Богрова – вбивцю прем`єра Столипіна. Страчені позбавлялися права на християнське поховання, тіла повішених закопувались неподалік від шибениці.



Виходячи із цього, реставрований Лисогірський форт стане музеєм-катівнею, місцем, де у минулому відбувалося страчення злочинців. Факт того, що повсюди на території урочища закопані тіла повішених неодмінно не буде привертати відвідувачів. Спорудження рекреаційного об’єкту на місці поховання є аморальним.



5Б. Оборонний вал Лисогірського форту має 7 наскрізних проходів (потерни), викладених цеглою. Слід відмітити, що не дивлячись на те, що зараз це єдині залишки споруд форту, їх ні у якому разі не можна реставрувати. На їх цеглі збережені написи, зроблені ще солдатами, що стояли на варті на входах у потерни. Написи тут починаються з 80-х років дев’ятнадцятого століття, коли взагалі не кожен «нижній чин» володів грамотою. Безумовно, сучасні написи і інші зображення, які не несуть ніякої наукової і навіть естетичної цінності, зустрічаються значно частіше, проте це немає стати приводом знищувати таке важливе первинне джерело інформації про історію Лисогірського форту, як стінописи. Будь-які реставраційні (навіть звичайний косметичний ремонт) роботи повністю знищать стінописи на цеглі входів у потерни.



6. Урочище „Лиса гора” відома, як місце, із яким пов’язана велика кількість народних забобонів, перекази про відьомські шабаші і інші прояви нечистої сили. Це зауваження не несе ніякого наукового підґрунтя, проте воно може знайти дуже значний відбиток у позиції і відгуках народних мас, схильних до забобонного світосприйняття. Такими, в першу чергу стануть віруючі громадяни християнських течій. „Дурна” слава урочища може призвести до негативних відгуків церковних діячів і преси у адресу власне музею „Київська фортеця”.



7. Проект реконструкції Лисогірського форту має свою, чітко виражену, екологічну сторону: реконструкція планується безпосередньо на території об’єкту природно-заповідного фонду України. Реконструкція зачіпає не тільки природоохоронне законодавство (Закон України „Про природно-заповідний фонд України” N 2457-XII від 16.06.92) а і інтереси громадян. Згідно Міжнародної конвенції „Про доступ до інформації, участь громадськості в прийнятті рішень і доступ до правосуддя з питань, що стосуються навколишнього середовища” (Орхус, 1998), ратифікованої Верховною Радою України 6.07.1999 р, проект має обговорюватися із громадськістю, яка має зацікавленість уданому питанні. На даному етапі розвитку подій (11.11.03), проект реконструкції Лисогірського форту не виносився на розгляд громадськості, чим порушено положення Орхуської конвенції.



Відповідно до висловлених і обґрунтованих вище тверджень і положень, яких, на наш погляд цілком достатньо, роботи по реконструкції Лисогірського форту на території РЛП „Лиса гора” є недоцільними, необґрунтованими і неприпустимими.



Відповідь на цей лист просимо надати нам згідно чинного законодавства, передавши його одному із наших учасників (за попередньою домовленістю).



P.S. Наша діяльність, направлена на безкомпромісну боротьбу за недоторканість Лисої гори буде припинена лише у разі вашої публічної відмови від реконструкції Лисогірського форту, яку ви можете передати нам у вигляді завіреного печаткою документу у присутності преси.





З повагою,

„Захисники Лисої гори” і інші учасники пікетування.

 

 
 Комментарии
Ghоst | 04.09.2015 16:02    

 

 

 

Добавление комментариев доступно только зарегистрированным пользователям!

 

 

   Copyright © 2001-2016 ACIS